Українська енергосистема знаходиться під регулярними атаками Росії вже три роки. У 2026 році, на тлі рекордних за останній час морозів, критична ситуація особливо вдарила по теплогенерації. 10 градусів тепла в домівках киян стали буденністю.
Однак 2026 рік може принести ще більше проблем. Через низькі температури та непрацюючі котельні значна частина теплової інфраструктури Києва та інших міст знаходяться під ризиком аварій, які не встигнуть ліквідувати навіть до наступного опалювального сезону.
Інша ситуація у Харкові. Там ще до початку повномасштабного вторгнення почали будувати розгалужену теплогенерацію – це десятки малих котелень, які розташовані прямо біля житлових будинків. У Миколаєві таку систему готові запустити найближчим часом.
Таким чином у містах, де завчасно подумали про ризики, аварійну ситуацію вдається контролювати та, найголовніше, не боятись наступного опалювального сезону.
ЕП поспілкувалась із членом правління компанії-виробника обладнання розгалуженої теплогенерації “Колві” Олександром Крошкою, аби вивчити досвід Харкова та Миколаєва й дізнатись, чи може Київ врятувати свою теплову інфраструктуру.
Про поточну ситуацію
– У день, коли ми розмовляємо, близько шести тисяч будинків знаходяться без води та опалення. У людей виникне питання: чи можна поставити вашу мобільну котельню, аби забезпечити опалення для 16-поверхівки?
– Це не тільки можливо, але й потрібно робити. Є два варіанти: або планово – з підготовкою, плануванням, або екстрено, щоб просто рятувати систему. Якщо не буде електроенергії до місяця – це тяжко, але не катастрофа. Але якщо не буде тепла при морозі -22 протягом пари днів, всі елементи системи теплопостачання можуть замерзнути. Тоді треба буде “розкопувати”, вирізати частини тепломереж. Тобто те, що можна бачити на прикладах окремих будинків, коли внутрішні мережі внаслідок розширення води тріскають, може мати місце в масштабах всього населеного пункту.
Це колосальні витрати. Якщо котельня, умовно, коштує мільйон гривень, то ремонт усієї системи може коштувати й 10, і 20 мільйонів. А головне, що ми не встигнемо усе відновити протягом літа, будемо не підготовлені вже до наступної зими.
– Аварійна ситуація вже триває. Як зараз рятують систему?
– У нас є досвід 2022 року, коли ми локально долали такі аварії в Ірпені Київської області. Ми зробили котельню на колесах і на дровах. Вона навіть не знімається з причепа й може екстрено підтримувати систему. Якщо не вистачає площі покриття – мобільні котельні можна ставити в ряд, у нас є різні рішення для аварійних ситуацій.
Але ця історія не працює у випадку, якщо система вже замерзла, тоді ми не допоможемо. З останніми морозами, впевнений, вже є локальні наслідки, головне, щоб вони не стали глобальними.
– Як цей процес виглядає на практиці в надзвичайних умовах, тобто як це відбувається технічно?
– Ми контактуємо з відповідальною за теплову інфраструктуру будинку особою, визначаємо характеристики місця, де потрібна підтримка. Далі обираємо необхідну аварійну котельню.
Зазвичай ситуацію може врятувати котельня на 100–200 кіловат. Однак мова йде не про комфортну температуру, а про порятунок системи до літа.
Дивує, що до нас, як до найбільшого виробника відповідної техніки, ніхто з Києва не звертався щодо можливостей: скільки, яке є обладнання, як швидко можемо встановити.
– То наскільки швидко можна встановити котельню і дати тепло умовній 16-поверхівці на Троєщині?
– Знову ж повернусь до досвіду практичного, а не теоретичного. Там, де підготовлені аварійні входи, до яких ми можемо під’єднатися, якщо це з літа підготували, встановлення займає близько години, тепло подається за дві години.
– Якщо аварійні виходи не підготовлені?
– Трошки менше ніж добу. У найгіршій ситуації ми можемо привезти твердопаливні котли, поставити їх на вулиці, просто диміти ними й давати тепло, але вони будуть недієздатними вже за пару тижнів.
При вартості котла у мільйон гривень він може врятувати систему, ремонт якої коштуватиме 100 мільйонів, думаю, це доцільно. Потім котел можна здати на металобрухт і забрати триста тисяч гривень. Варіанти є, але про них бояться казати й запитувати.
– Чому бояться?
– Не хочуть брати відповідальність. Ті, хто брали, мають якщо не технічну, то кримінальну відповідальність.
Ті, хто беруть цю відповідальність, – хлопці “з яйцями”, їх мало. В Харкові, до прикладу, такі люди врятували місто, почавши будувати котельні, коли було тепло, а не холодно.
– У вас зараз вистачає замовлень?
– Зазвичай їх вистачає перед морозами, коли наближається до 0 градусів. Зараз більше сервісних робіт і напрацювання по наступному опалювальному сезону.
– Газові котли – це основа вашого виробництва?
– Основний напрям. Ми виробляємо теплогенеруюче обладнання, а на якому паливі – підлаштовуємось до потреб замовника. Можемо працювати на твердому паливі, усіляких відходах. Зараз найоптимальнішим обладнанням є газове, тому воно виробляється у найбільшій кількості.
– Скільки котлів виробляєте на місяць?
– Більш правильно вимірювати у тепловій потужності. Сьогодні ми виробляємо до 100 мегаватів у місяць.
– Чим ваші котельні відрізняються від ТЕЦ, по яких зараз активно бʼють росіяни?
– Наші установки націлені на вироблення теплової енергії з ККД не нижче 96%. Тобто продукт спалюється якісно і без втрат віддається у теплову мережу. Вони мобільні, можуть бути розташовані будь-де.
– Уявімо, що через атаки ворога будуть проблеми із газом, наскільки легко перелаштувати вашу установку на тверде паливо?
– У світі заборонені котли, які працюють і на твердому паливі, і на газу одночасно. Водночас майже будь-який котел можна переробити. Реальні терміни трансформації – доба або дві.
Про успішний досвід Харкова
– Як ви почали працювати з Харковом?
– Міська влада підписала угоду про кредитування з банком. Він проводив закупівлі, контроль, приймав у експлуатацію обʼєкти. Харкову вдалось частину роботи зробити ще до повномасштабного вторгнення.
– Як планувалась установка котелень у Харкові і як можна перенести цей досвід на Київ та інші міста?
– Береться карта теплових мереж і фахівці дивляться, вирішують, де можна поставити котельні. Дві-три бригади потім їдуть і вирішують, чи придатне місце – тут питання технічне та архітектурне, є певні будівлі чи об’єкти, які можна побачити лише візуально на місцевості. Далі місто вирішує остаточне розташування.
Так формується децентралізована генерація тепла малими котельнями, а великі ТЕЦ залишаються як аварійне джерело енергії, тобто існують паралельно два джерела.
У Харкові почали цей перехід з метою економії палива. Маленькі котельні ближчі до споживачів – це економія газу. Не відбувається втрати температури теплоносія при транспортуванні на далекі відстані. Міська влада каже, що на певних обʼєктах економія – 30% за три роки.
З вторгненням РФ ми зрозуміли, що децентралізована генерація – це ще й про безпеку. Водночас з 2022 року ніхто не почав жваво рухатись у цьому напрямі, мова не тільки про Київ. Попри те, що я особисто возив керівників тепломереж, зокрема із Запоріжжя до харківського колеги, та показував приклад.
– Який результат?
– Я витратив час і паливо, глобально нічого майже не зрушило.
– Які міста, окрім Харкова, встановлюють децентралізовану генерацію тепла?
– Миколаїв. Вони вже готові запустити установки в аварійному режимі за добу, але хочуть зробити все планово.
– Скільки потреб Харкова у теплі забезпечує децентралізована генерація?
– Харків обстрілюють дуже жваво, але жодного разу це не призводило до катастрофи, тому забезпечують достатньою мірою.
– Там немає проблем з опаленням?
– Харків обстрілюють дуже жваво, але жодного разу це не призводило до катастрофи, тому забезпечують достатньою мірою.
– Там немає проблем з опаленням?
– Навіть якщо вони виникають – це вирішують перемиканнями з маленьких котелень на великі та навпаки.
– У Києві є хоч одна ваша установка?
– Звичайно. У центрі десятиліттями є дахові котельні у багатоповерхівках.
– А з боку влади були ініціативи?
– Знову ж, глобального запиту не було. За останні три роки одинично будували установки для лікарень чи навчальних закладів, але це було рішення керівників цих установ.
– Чому такі різні ситуації у Харкові та Києві?
– Страх відповідальності. Всі знали, що це потрібно, але до цього підійшли недбало.
– Якщо завтра вам подзвонить Кличко і попросить забезпечити Київ децентралізованою генерацією, чи можна буде щось зробити до наступного опалювального сезону?
– Планово це буде зробити важко, планово-аварійно – можливо, але починати потрібно зараз. Потрібне технічне рішення щодо кількості та розміщення котелень, за тиждень маємо зрозуміти джерело фінансування, а за місяць – укласти договори на проєктування та виробництво. Обладнання для виробництва потрібно закуповувати вже зараз – комплектуючі тощо.
За такого сценарію до жовтня Київ може отримати нову децентралізовану систему теплогенерації.
– Скільки котлів покриють потреби Києва?
– П’ятдесят-сімдесят 30-мегаватних котлів, але потрібно мати багато даних для точного розрахунку.
– Якого приблизного розміру такий котел?
– Можна порівняти з чотирма морськими контейнерами.
Про бізнес
– Як вам працюється з державою?
– Важкувато. Ми дешевші за іноземних постачальників, але все одно маємо, так само як і всі вітчизняні підприємства, “головний біль”. Я думаю, що для такого обладнання, яке виробляємо ми, мають бути чіткі правила заробітку. Скажіть, яку маржу ми можемо заробити, щоб не було зайвих питань і до нас не “приходили”.
– Хто, окрім держструктур, є вашими потенційними клієнтами?
– Це забудовники, харчова промисловість, металургія. Опалення потрібне не лише населенню як побутовим споживачам, тепловими пунктами обладнуються виробництва, заводи, навіть супермаркети, до яких ви ходите як споживач. Весь цей бізнес рахує гроші та економить видатки, тому давно старається відмовитись від централізованого постачання.
– Де умовному Кропивницькому взяти кошти на децентралізоване опалення?
– Я впевнений, що питання коштів знаходиться в площині зусиль. Це можуть бути кредити, субвенції з державного бюджету або гранти.
– Зараз є якісь держпрограми по теплогенерації?
– Однієї “пігулки” немає. Миколаїв, здається, фінансувався з коштів резервного фонду, а Харків комбіновано збирав кошти: гранти, державні кошти, місцеві.
– А з приводу кредитування вітчизняними комерційними банками? Теплокомуненерго беруть кредити?
– Так, але в малому обсязі. Вартість коштів в українських приватних банках велика, тому беруть менше, ніж у європейських банках, якщо є можливість.
– Наскільки зросте споживання газу, якщо усі обласні центри перейдуть на ваші установки?
– Ми децентралізуємо генерацію тепла, усі міста і так на газу. Тому споживання не збільшиться, а тільки зменшиться. Шляхом зменшення втрат в мережах та високому ККД, транспортабельні блочно-модульні котельні дозволяють економити 30 і більше відсотків самого ресурсу, тобто газу.
– Але якщо не буде ТЕЦ, що працюють на вугіллі й мазуті?
– Дефіцит ТЕЦ, які працюють на вугіллі та мазуті, можна буде компенсувати на економії при зменшенні лінії теплопередачі.
– Що буде з тарифами на опалення в Києві з переходом на децентралізовану генерацію?
– Тариф не має бути більшим, бо у кінцевому висновку буде економія газу. Зрозумійте, децентралізована генерація окуповує вкладені кошти практично за три роки, далі економія вже йде не на покриття вкладеного. Власне, є й інша сторона, як у нас рахуватиметься вартість газу для потреб ТКЕ та яким буде курс гривні до євро.
– Через пару тижнів буде потепління. Уявимо, що влада залишить усе як є, що буде наступної зими у Києві?
– Я думаю, рухи будуть, бо усі побачили наслідки відсутності децентралізованої генерації тепла. Ми готуємось виробляти не 100 мегаватів у місяць, а 200–300 в очікуванні зростаючого попиту.
Джерело: Економічна Правда
