14 травня 2026 року в Міжнародному виставковому центрі відбувся HEATUP Forum 2026 — стратегічна платформа для обговорення інновацій та стійких рішень у сфері теплопостачання. Партнером заходу та одним з учасників виступила компанія «Колві».
Захід включав декілька тематичних панелей. Перша була присвячена підготовці до опалювального сезону 2026/2027 років.
Зокрема, виступив заступник голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Іван Лукеря, який у контексті когенерації зазначив, що такі установки та їх функціонування, на його думку, є одним із критеріїв трансформації ринку теплопостачання. За його словами, проблема полягає в тому, що установки наразі здебільшого встановлюються для забезпечення власних потреб підприємств теплопостачання, а не для передачі електроенергії в мережу. Така можливість, безумовно, потребує окремого ліцензування, однак цей процес є незворотним.
Паливо для когенераційних установок також залишається проблемою для підприємств теплопостачання, адже газ на умовах ПСО (за фіксованими цінами) дозволяв забезпечувати маржинальність. Без цього рентабельність визначатиметься ринковими цінами та можливістю продавати електроенергію на ринку за ринковою ціною. Водночас він наголосив, що використання когенерації виключно для власних потреб робить таку діяльність нерентабельною.
Щодо підготовки до зими, то, відповідно до планів стійкості регіонів, основний фокус робиться на пасивному захисті інфраструктури та стовідсотковому резервуванні теплопостачання для об’єктів критичної інфраструктури.
Також виступив директор департаменту систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України Віталій Сурай, який зазначив, що завдання планів стійкості полягає у розподілі централізованих об’єктів теплопостачання на об’єкти меншої потужності з їх розосередженням по території населених пунктів.
За його інформацією, наразі уряд працює із запитами від областей та громад на майже 2 ГВт теплової енергії, а всі зусилля спрямовані на те, щоб реалізувати ці проєкти до початку опалювального сезону.
Щодо фінансування заходів, то на цей момент уряд уже виділив 500 млн грн на роботу з блочно-модульними котельнями, які вже наявні у громадах та були закуплені раніше за кошти місцевих бюджетів або донорів. Процес супроводжується спрощенням процедур для прискорення введення обладнання в експлуатацію. Крім того, було виділено ще 5 млрд грн: із них 3 млрд грн — на дозакупівлю обладнання для блочно-модульних котелень або їх авансування, а ще 2 млрд грн — для міста Києва.
Друга тематична панель була присвячена партнерству з Данією та практичним кейсам модернізації.
Як зазначали учасники, Україна може перейняти у Данії один із найуспішніших європейських підходів до модернізації систем централізованого теплопостачання та забезпечення енергетичної безпеки громад. Під час обговорення практичних кейсів співпраці з данською стороною фахівці ринку окремо наголосили на ключовій перевазі данської моделі — незмінності та прогнозованості державної енергетичної політики, що дозволяє реалізовувати довгострокові інфраструктурні проєкти без ризику постійної зміни правил гри.
Особливу увагу експерти звернули на досвід Данії у переході від викопного палива до альтернативних джерел енергії. Якщо у 2010 році частка викопного палива в енергобалансі країни становила близько 66 %, то вже у 2022 році вона скоротилася до 15 %, значною мірою завдяки використанню біомаси. Для України цей підхід є особливо актуальним, враховуючи потужний аграрний сектор та значний потенціал виробництва біопалива й біогазу. Водночас газ, за оцінками експертів, залишатиметься одним із пріоритетних ресурсів для генерації щонайменше до 2050 року.
Окремий акцент робиться на розвитку мережецентричної системи централізованого теплопостачання та цифровізації енергетичної інфраструктури. Йдеться про створення локальних енергетичних хабів у межах громад, де в єдину систему інтегруються різні типи генерації — теплова, модульна, когенераційна, біогазова та генерація з відновлюваних джерел енергії. Такий підхід передбачає постійний цифровий моніторинг теплоспоживання, теплових втрат і навантаження мереж. Сучасні програмні рішення дозволяють не лише вести точний облік, а й моделювати оптимальні точки розміщення нових генеруючих потужностей, що робить систему більш автономною, економічно ефективною та стійкою до кризових викликів.
Третя тематична панель стосувалася практичного досвіду використання різних типів обладнання, яке генерує та акумулює електроенергію для забезпечення стабільної роботи підприємств теплопостачання.
Представники українських теплокомуненерго зазначили, що практичний досвід експлуатації когенераційних установок виявив низку системних проблем — від технічного обслуговування до якості газу та складнощів із підключенням до зовнішніх мереж.
Зокрема, директор ЛМКП «Львівтеплоенерго» Олександр Одинець повідомив, що підприємство є учасником ринку електроенергії з грудня 2019 року та працює як оператор комбінованого виробництва тепла й електроенергії. Після отримання когенераційних установок у Львові реалізацію проєкту поділили на два етапи: спочатку забезпечення власних потреб підприємства, а далі — інтеграція когенераційних установок до зовнішніх електромереж. Упродовж року місто планує отримати ще щонайменше п’ять установок.
У Львові наголошують, що впровадження когенерації потребує комплексної підготовки — від реконструкції приміщень до адаптації під різні типи обладнання, яке може постачатися як у готових кожухах, так і без них. Це вимагає окремих будівельних рішень та диверсифікованого підходу до монтажу. Серед основних проблем експлуатації називають перепади напруги, нестабільний тиск газу, аварійні режими роботи машин, а також питання витоків та утилізації великих обсягів мастила. На підприємстві не виключають, що зі збільшенням кількості установок доведеться створювати власний сервісний підрозділ.
Окремою проблемою залишається введення когенераційних машин в експлуатацію. За чинними вимогами це неможливо без офіційного сервісного представника виробника, а запуск повинен відбуватися під повним навантаженням. Водночас у літній період забезпечити повну потужність фактично неможливо через низьке споживання тепла, тому введення в експлуатацію часто переноситься вже на опалювальний сезон.
Також серед системних викликів учасники ринку називають якість природного газу та складнощі з підключенням до зовнішніх мереж. Хоча технічні умови та погодження проєктів зараз видаються швидше, саме практична реалізація приєднання часто затягується. При цьому експерти наголошують, що природний газ не є необмеженим ресурсом, тому паралельно громади мають розвивати відновлювану енергетику.
Керівник КП «Тепловик» (м. Старокостянтинів) Олександр Душенко зазначив, що участь у балансуючому ринку електроенергії та продаж електроенергії, виробленої когенерацією, дозволяють підприємствам покривати значну частину експлуатаційних витрат, включно із закупівлею запчастин та оплатою сервісного обслуговування.
Своєю чергою директор ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» Микола Логвінов зазначив, що йому не до вподоби залежність від сервісних компаній, яка формується, зокрема, під час роботи з когенераційними установками. У Миколаєві, який тривалий час функціонував в умовах критичного дефіциту електроенергії, вирішили мінімізувати залежність від зовнішніх сервісних компаній. Представники міста повідомили про створення власної спеціалізованої служби обслуговування когенераційних установок. Основу підрозділу склали молоді фахівці, які проходили практичну та теоретичну підготовку безпосередньо на підприємстві ще з часів навчання у вишах; дехто долучився до роботи ще на 2–3 курсах.
Втім, проблема залежності від сертифікованого сервісу залишається актуальною, адже відмова від офіційного обслуговування може призвести до втрати гарантії на обладнання. За окремими типами техніки сервісна компанія взагалі може бути єдиною в країні. У Миколаєві визнають, що через безпекову ситуацію спеціалісти не завжди готові виїжджати до міста, тому окремі ремонти та налаштування доводилося проводити дистанційно — через відеозв’язок.
Представники Миколаєва також наголошують, що паралельно розвивають проєкти відновлюваної енергетики, зокрема сонячну генерацію потужністю 5–10 МВт. При цьому когенерацію вони називають не новою технологією, а радше перевіреним рішенням ще з 1980-х років, яке виконує роль аварійної та резервної генерації. Саме завдяки когенераційним установкам у періоди, коли місто працювало по 18–20 годин на добу в умовах відсутності електропостачання, вдалося суттєво скоротити споживання дизельного пального. За підрахунками міської влади, повноцінний запуск лише дизельних генераторів потребував би близько 70 тонн дизеля на добу, тоді як фактичне споживання становило лише 6–8 тонн, а решту навантаження забезпечувала когенерація.
